Креслення є найважливішим засобом, що сприяє технічному прогресу. Тому знання основних правил креслення, вміння читати креслення і виконувати нескладні графічні роботи є неодмінними умовами високої загальної та технічної культури і необхідні кожній освіченій людині.
Креслення – графічне зображення виробу або його частини – є основним конструк- торським документом за допомогою якого створюється, контролюється, установлюється та ремонтується виріб.
Креслення є міжнародною мовою техніки. Фахівець, що вміло виконує та може грамотно прочитати креслення, здатний висловити свою інженерну думку, втілити в кресленнях конструкторські рішення.
Будівлі та споруди зводять за будівельними кресленнями, їх поділяють на архітектурно- будівельні (креслення житлових, громадських і виробничих будівель) та інженерно- будівельні (креслення інженерних споруд: мостів, шляхопроводів, залізниць, гідротехнічних споруд тощо).
За призначенням будівельні креслення ділять на креслення будівельних виробів і на будівельно-монтажні креслення. За кресленнями будівельних виробів на підприємствах будіндустрії виготовляють окремі частини і деталі будівель і споруд. За будівельно- монтажними кресленнями на будівельних майданчиках здійснюють складання і зведення будівель і споруд.
Виконують будівельні креслення за правилами прямокутного проекціювання на основні площини проекцій (фронтальну, горизонтальну і профільну) із застосуванням розрізів.
Креслення – це графічний конструкторський документ, що визначає конструкцію виробу, а також містить відомості, необхідні для розроблення, виготовлення, контролю, монтажу й експлуатації виробу, включаючи його ремонт. У технічному кресленні, об'єктами якого є прилади, устаткування, окремі електро-, радіоелементи, використовують різні види креслень у вигляді окремих конструкторських документів. Під час виконання та оформлення креслень й інших конструкторських документів слід керуватися правилами, встановленими
Креслення повинні бути однаково зрозумілими для тих, хто їх виконує, і для тих, хто буде користуватись ними. Тому існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають державними стандартами.
Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені державними стандартами, є
обов'язковими для всіх, хто виконує креслення.
Правила оформлення креслень (конкретного конструкторського документа) визначаються його
специфiкою i положенням вiдповiдних стандартiв. Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Як видно з схеми 2, кожна лінія на
кресленні має своє призначення. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення. У
даном у курсі креслення вивчаються п'ять ліній, основні відомості про які наведено на схемі1. На перших порах найчастіше ви будете застосовувати такі лінії: суцільну товсту основну, суцільну тонку, штрихову і штрихпунктирну. Пізніше ви познайомитесь з іншими типами ліній.
Розглянемо, у чому полягають особливості начерку і призначення основних типів ліній креслення.
Суцільна основна лінія призначена для зображення видимих контурів предметів. Нею виконують
також рамку креслення, графи основного напису, її товщина може бути у межах від 0,5 до 1,4 мм
(залежно від розмірів і складності зображень на кресленні, від формату креслення). Вибрана
товщина лінії має бути однаковою для всіх зображень на даному кресленні.
Крім вище перерахованих ліній будемо використовувати суцільну хвилясту для позначення
ліній обриву.
Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній. Пізнішеви
познайомитесь із застосуванням цієї лінії для штрихування перерізів. Товщина суцільної тонкої
лінії в 2-3 рази менша від товщини суцільної основної.
Штрихова лінія застосовується для позначення на зображеннях невидимих контурів
предметів. Вона складається з окремих штрихів (рисочок) приблизно однакової довжини- у
межах від 2 до 8 мм (нау чнівських кресленнях доцільно брати 4 мм). Відстань між штрихами
повинна бути приблизно однаковою повсій лінії і становити 1-2мм. Товщину штрихів слід брати
в 2-3 рази меншою за товщину суцільної товстої основної лінії.
Штрихова лінія на контурах зображення повинна починатись і закінчуватись тільки
штрихами.
Неможна називати штрихову лінію пунктирною, тому що ця назва невідповідає характеру
лінії. Адже пунктирна лінія це лінія з точок, а не із штрихів (від німецького «рипки» - «точка»).
Штрнх пунктирна лінія призначена для показу осьових і центрових ліній.Вона складається з
довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і точок (коротких штрихів) між ними. На
учнівських кресленнях довжина штрихів рекомендується 20 мм. Відстань між довгими
штрихами від 3 до 5мм. Товщина штрихів в 2-3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.
Штрихпунктирні лінії повинні починатись і закінчуватись тільки штрихами. Якщо
штрихпунктирналінія показуєвісь, вона повинна виступати за контур зображення на3-5 мм
Центрові лінії проводять так, щоб вони обов'язково перетиналися між собою штрихами.
Перетин двох штрихів визначає центр фігури. Центрові лінії виводять за зображення на 3-5мм.
Якщо діаметр кола накресленні менший 12мм, центрові лінії проводять суцільними тонкими.
Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках. Ця лінія відрізняється
від штрихпунктирної трохи більшими проміжками між штрихами від 4 до 6мм.
Запам'ятайте, що від товщини суцільної основної лінії залежить товщина інших ліній. Всі інші
лінії повинні бутив 2-3 рази тоншими від неї.
Комментариев нет:
Отправить комментарий