Порядок читання робочого креслення. Масштаби: призначення, ряди, запис (відповідно до діючого стандарту).(28.01.21)

 

Порядок читання складальних креслень

Прочитати складальне креслення — це значить з'ясувати будову зображеного виробу. При цьому визначають взаємодію та способи з'єднання деталей у виробі, форму кожної з них.

Читання складальних креслень виконують у певній послі­довності.

1. Ознайомлення з основним написом. З нього дізнаються про назву виробу. Іноді вона дає уявлення не тільки про призначення, а й певною мірою про його будову.

2. Ознайомлення з зображеннями. Визначають, які є на кресленні вигляди, розрізи і перерізи, яке призначення кож­ного з них. З'ясовують положення січних площин, за допо­могою яких виконано розрізи й перерізи, а при наявності до­даткових та місцевих виглядів — напрями проеціювання, за якими вони виконані. В результаті аналізу зображень скла­дається загальне враження про виріб.

3. Вивчення складових частин виробу. За специфікацією визначають назви деталей. Далі знаходять зображення дета­лей за номерами їх позицій, причому спочатку це роблять на тому вигляді чи розрізі, на якому вказаний номер позиції, а потім на інших. Порівнюючи всі зображення кожної деталі, подані на кресленні, визначають її форму. Так роблять пос­лідовно з усіма деталями за порядком їх номерів (позицій) у специфікації, починаючи з першої.

4. Вивчення конструкції виробу. З'ясовують, як з'єднані між собою деталі. Для нерознімних з'єднань визначають міс­ця з'єднання. Для рознімних з'єднань знаходять кріпильні деталі. Якщо є рухомі з'єднання, то визначають, які деталі переміщуються та по яких поверхнях здійснюється спряжен­ня їх з іншими деталями.

5. Ознайомлення з іншими відомостями, наведеними на кресленні (розмірами, написами, умовними позначеннями тощо).

Головним під час читання складального креслення є вивчення форми кожної окремої деталі.

Спробуємо прочитати складальне креслення, наведене на рисунку.

З основного напису дізнаємось, що на складальному крес­ленні зображено домкрат.

Знаючи назву, можемо зробити висновок, що на кресленні показано механічний пристрій для піднімання вантажів.

Креслення містить чотири зображення: головний вигляд, суміщений з половиною фронтального розрізу, вигляд зверху, вигляд зліва з місцевим розрізом та місцевий вигляд.

Домкрат складається з чотирьох деталей та шести кріпильних елементів — двох гвинтів М6 і чотирьох М12.

Корпус 1 показано на всіх зображеннях. Його нижня частина прямокутна, верхня циліндрична. Порожнина всере­дині нижньої частини корпуса прямокутна — на це вказує місцевий вигляд А. Отвори на циліндричній частині мають різьбу під гвинти 5.

Форма втулки 2 повністю визначається половиною фронтального розрізу. Всередині втулки є різьба.

Гвинт З являє собою стержень, утворений трьома цилінд­ричними поверхнями різних діаметрів. На найдовшій частіші гвинта нарізано різьбу МІ2. За допомогою розрізу показано, що у головці гвинта перпендикулярно до осі просвердлено наскріз­ний циліндричний отвір. На наступній за головкою циліндрич­ній частині є кільцева канавка.

Головка 4 показана на всіх основних зображеннях — вона кругла. її плоска опорна поверхня має насічку (це видно з вигляду зверху). За допомогою фронтального розрізу показано осьовий глухий циліндричний отвір. Перпендикулярно до йо­го осі виконано отвори з різьбою під гвинти 6.

Втулка 2 вставляється в корпус 1 і нерухомо закріп­люється гвинтами 5.

Гвинт 3 і втулка 2 утворюють рухоме різьбове з'єднання. Оскільки втулка закріплена в корпусі домкрата нерухомо, гвинт 3 під час обертання переміщується вниз або вгору уздовж своєї осі. Обертають гвинт стержнем, вставленим в отвір на його головці.

Головка 4 з'єднана з гвинтом З завдяки канавці на ньому таким чи­ном, що коли гвинт обертається, то головка залишається нерухомою і пе­редає зусилля від гвинта на вантаж, який піднімають.